“Минскнаш”. Оголосить Лукашенко сьогодні про вступ Білорусі до складу РФ

"Минскнаш". Объявит ли Лукашенко сегодня о вступлении Беларуси в состав РФ

Білорусь увійде до складу Росії?

Старий рік закінчується для Білорусі новими проблемами. Перед лідером країни Олександром Лукашенком стоїть нелегкий вибір: або втратити економічні переваги союзника РФ – або віддати частину суверенітету на користь єдиних структур з Москвою.

Такий вибір перед Лукашенко ставить Росія. Вона згодна і надалі дотувати Білорусь дешевою нафтою – але тільки в обмін на більш тісну інтеграцію в рамках союзної держави. Мова про єдину митниці, емісійний центр та інших інституціях, які перуть і без того примарні межі між РБ і РФ.

Саме це обговорювалося на важких переговорах президентів двох країн, які пройшли 25 і 29 грудня. Підсумки зустрічей ніяк не коментувалися, що ще більше нагнітало атмосферу. А противники як Лукашенко, так і Путіна і зовсім заявили, що лідер Білорусі вже 31 грудня, “під ялиночку”, оголосить про вступ його країни до складу Росії.

“Країна” розбиралася, чи відбудеться це.

З чого все почалося

“Країна” вже розповідала про підґрунтя нової кризи у російсько-білоруських відносинах.

З 1 січня Росія міняє схему продажу нафти: поступово обнуляє експортне мито і збільшує податок на видобуток. Ця маніпуляція ніяк не відіб’ється на ціні для зарубіжних покупців нафти: податок дзеркально замінить мито в кінцевій вартості продукту.

А ось для тих, хто отримував “чорне золото” без експортного мита – а це, звичайно, Білорусь – його ціна зросте пропорційно зростанню податку.

Вводити внутрішній “податок на нафту” планують протягом шести років – поступово знижуючи експортне мито і підвищуючи внутрішній тариф.

Але вже на першому етапі цього процесу в Білорусі запанікували, оцінивши свої втрати до 2024 року в 10,5 мільярдів доларів. І згадали, що з-за попередніх російських податкових маневрів втратили нафти майже на п’ять мільярдів.

Раніше Мінськ, отримуючи нафту за внутрішньоросійської ціною (тобто, без експортного мита) переробляв її в паливо і продавав за кордон за ринковими цінами. В тому числі і Україні. Та й в цілому дешева нафта давала серйозна конкурентна перевага білоруській економіці, впливаючи на кінцеву ціну товарів, якими, до речі, завалена і наша країна.

З введенням податку ці переваги обнуляються – причому з ефектом бумеранга по всій економіці Білорусі, яка будується на переробної промисловості і орієнтована на експорт.

Тому реакція президента Білорусі була апокаліптичної. Він заговорив про руйнування своєї країни і спробі затягнути її в склад РФ.

Отримайте нафту, але давайте руйнуйте країну і вступайте до складу Росії. Я завжди задаю питання: такі речі в ім’я чого робляться? Ви подумали про наслідки? Як на це подивляться в нашій і вашій країні і міжнародне співтовариство? Не миттям, так катанням інкорпорують країну до складу іншої країни”, – обурювався Лукашенко.

Що цікаво, в РФ не заперечували планів інкорпорації, хоча і не в такій радикальній формі, про яку говорив Бацька. Ще раніше голова уряду Дмитро Медведєв навіть окреслив, чого саме хочуть від Білорусі.

“Є два сценарії інтеграції, – сказав на засіданні Ради міністрів РФ 13 грудня Медведєв. – Один – консервативний, при збереженні контурів того союзної держави, яке було створено, без підвищення рівня інтеграції до тих меж, які встановлені в договорі від 8 грудня 1999 року, без формування всіх інститутів, які закладені в цей договір. Другий варіант співпраці, просунутий варіант, заснований на підвищенні рівня інтеграції до меж, які встановлені в договорі, з одночасним підвищенням взаємозалежності економік і можливістю надання допомоги і підтримки в ході союзного будівництва, вирішення найрізноманітніших питань, які відносяться до інтеграції. Росія готова і далі просуватися по шляху будівництва союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру, єдиної митної служби, суду, рахункової палати”.

Судячи з дій Росії і словами Лукашенка, “консервативний” варіант Москви перестав влаштовувати. Спробуємо розібратися, чому.

Чому Москва захотіла інтегрувати Мінськ

Білорусь має дуже привелигированное, на думку російських чиновників, положення: їй відкриті великі ринки РФ, вона користується внутрішніми цінами на сировину. При цьому у свою економіку Лукашенко російських олігархів не пускає і весь надприбуток розподіляє на свій розсуд.

Така ситуація могла влаштовувати Москву у фазі зростання економіки. Але після історії з Україною і санкціями, ресурси РФ почали скорочуватися. Це поставило питання, а чи виправдані такі пільги для Мінська? Нагадаємо, спроби тим чи іншим способом “обрізати” білоруські привілеї (наприклад, у ціні на газ) почастішали якраз після настання українського кризи.

Тим більше, що Білорусь, користуючись санкціями проти Росії, почала відверто заробляти на них, при ввезенні європейську запрещенку в РФ під білоруськими етикетками (між країнами діє зона вільної торгівлі). Так з’явилися знамениті білоруські креветки або мінський хамон.

Тобто – Мінськ зайнявся тим, чим планувала зайнятися Україна після підписання договору про асоціацію з ЄС. Але РФ тоді зупинила ці наміри контрсанкциями проти України. З Білоруссю ж цього зробити було не можна – Мінськ є членом Євразійського економічного союзу. Крім того, це найближчий військовий союзник і партнер Росії.

Втім, як бачимо, вже й військовий союз останнім часом не є для Москви вирішальним фактором. Адже він може бути легко зруйнований, якщо білоруська еліта вирішить зіграти в “українську гру” – і київська це показала історія з усією виразністю. Єдина гарантія, що цього не станеться – це більш тісне злиття двох країн. При якому дії окремо взятого Лукашенко або його оточення вже ні на що у зовнішній орієнтації Мінська не поміняють.

Ще одна причина, чому Москві став потрібен тісніший союз з Мінськом – це можливість заявити, що створено нову державу. Це однозначно підніме падаючий рейтинг російської влади і буде сприйнято як “новий Крим”.

Причому тут відкриваються можливості для змін до Конституції, які дозволять того ж Володимиру Путіну очолювати нову освіту довше, ніж це належить за чинної конституції РФ. Таким чином влада може вирішити “проблему 2024” – чергових виборів президента Росії.

Тому тему союзної держави, про який в Росії до 2014 року взагалі не згадували, раптом почала педалювати сама Москва.

А Лукашенко, який ще кілька днів тому викривав росіян в спробі поглинути Білорусь, раптово замовк і провів вже два багатогодинні зустрічі з Володимиром Путіним.

П’ять мішків бульби і таємні переговори

Напередодні Нового року Лукашенко зустрівся з Путіним два рази – 25 і 29 грудня. І обидва рази в Кремлі, що вже натякає на спроби білоруського лідера “уламати” російського колегу на якийсь компроміс.

Втім, обидві зустрічі проходили без брифінгів та прес-конференцій – за винятком рукостискання декількох малозначних фраз перед тим, як закритися від преси.

На друге побачення з Путіним Лукашенко навіть привіз “хабар” – п’ять мішком картоплі білоруської і шматок сала, оголосивши це новорічним подарунком. У мережі навіть пожартували, що таким чином між країнами почалася програма “нафта в обмін на продовольство”.

Але куди цікавіше, що було за день до цієї зустрічі. 28 грудня прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв підписав розпорядження про створення робочої групи, яка займатиметься підготовкою інтеграції Росії та Білорусі.

Статус у цієї групи досить високий – її очолить міністр економічного розвитку РФ Максим Орєшкін. Також до її складу увійдуть представники всіх відомств – урядових, Держдуми, Ради Федерації, Рахункової палати. Що показово – поки в ній немає білорусів.

Росіяни стверджують, що група створена за спільним рішенням Путіна і Лукашенка. І останній на вчорашньому короткому брифінгу в Кремлі цього не спростував. Отже, початок більш глибокої інтеграції Москва вже продавила. Втім, ніщо не заважає білоруському президенту торгуватися про модальності самого процесу, який може пройти швидко або ж затягнутися на багато років.

Мабуть, про це – терміни інтеграції та розміри компенсації для економіки Білорусі – і торгуються лідери РФ і РБ вже другу зустріч поспіль. До чого вони прийшли – сказати складно: результати зустрічей не коментуються. І тільки в ЗМІ з’являються припущення, що ж насправді відбувається за закритими дверима в Кремлі.

Так, “Московський комсомолець” стверджує, що Лукашенко під нафтогазовим тиском Москви погодився вирішувати питання, прописані в договорі про створення Союзної держави. Це уніфікація законодавства, створення єдиного парламенту, кабінету міністрів та інших органів верховної влади, а також перехід на загальну символіку і єдину валюту.

Показово, що на хокейний матч, організований після зустрічі в Москві, Лукашенко так і не пішов, хоча Путін його кликав.

“Пропонував Олександру Григоровичу пограти, стати на лід вже сьогодні у складі однієї з команд, але він відмовився. Його зрозуміти можна, скоро Новий рік, він сказав, що йому треба бути вдома в Мінську, там багато питань, поточних справ. Перед Новим роком їх завжди дуже багато. Але ми з ним домовилися, що ми з ним побачимося і пограємо разом і покатаємося на лижах”, – розповів Путін вчора.

Російські ЗМІ ще раніше припускали, що якщо Лукашенко (завзятий хокеїст, до речі) погодиться на матч після зустрічі, означає угоду між країнами досягнуто. Проте білоруський лідер поїхав додому, навіть не спілкуючись з пресою. Мабуть, остаточних рішень ще немає – або ж Олександру Григоровичу потрібно обговорити питання з колегами – перш ніж давати Путіну остаточну відповідь.

“Оголосить про входження в Россиию на Новий рік”

Тим часом у мережі вже заявили, що входження до складу РФ – вирішене питання. Повідомлення впливового телеграм-каналу про російській політиці “Незыгарь” швидко підхопили опоненти і Лукашенко, і Путіна.

Канал повідомив, що в Мінську готуються до відставку Олександра Лукашенка. А опівдні 31 грудня телеканали Білорусі поставили в сітку мовлення екстрене звернення президента до народу.

"Минскнаш". Объявит ли Лукашенко сегодня о вступлении Беларуси в состав РФ

Зазначимо, втім, що через “Незыгарь” раніше вже вкидалася інформацію проти Лукашенка, яка не знаходила свого підтвердження (наприклад, про його важку хворобу).

Та й офіційно в Білорусі звернення до народу ніхто не підтверджує. Але якщо воно не відбудеться, цікаво буде послухати, що скаже Лукашенко тим же ввечері, вітаючи свою країну з Новим роком.

Проте в самій Росії заявляють, що мова про “анексію” Білорусі взагалі не йде.

Поки Путін і Лукашенко спілкувалися за закритими дверима, прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков відбивався від журналістів. Він заявив, що ніяких планів включення Білорусі до складу Росії не існує, а етапи інтеграції двох країн чітко описані в Союзному договорі.

“Тут не потрібно бути голослівним, тут потрібно згадати 1999 рік, документ, на основі якого ми — РФ і Білорусія — і стали Союзним державою. Є певні віхи — це і фіскальні справи і т. д., такі кроки на шляху інтеграції. Звичайно, мова не йде про якесь приєднання і т. д. Це скоріше рух назустріч один одному, це не рух в одну сторону”, — заявив Пєсков.

Так Білорусь увійде до складу Росії?

Знаючи темперамент Лукашенко з одного боку, і розуміючи залежність Білорусі від РФ – з іншого, можна зробити висновок, що процес інтеграції буде все-таки прийнятий. Але білоруський лідер явно знайде аргументи, щоб розтягнути його по часу і виторгувати максимальна кількість поблажок від Росії.

Втім, і в РФ навряд чи дозволять процесу іти так, як він ішов з 90-х: чисто формально, без прив’язки до реальності і з імітацією союзу. На цей раз в Москві налаштовані серйозно і спробують вибити з Мінська конкретні терміни за взаємною злиття.

Альтернативою може стати поступове відключення РБ від понад-привілеїв у торгівлі та переклад республіки на рівень стандартних членів Євразійського союзу. І, мабуть, для Мінська це вкрай неприємно – раз він так люто чинить опір ініціативам Кремля.

Однак навіть такий знижений рівень інтеграції не може перекреслити для Білорусі цінність Росії – з її величезним ринком збуту. Приклад України показав, що Євросоюз цей ринок замінити не в змозі. І розворот від Росії в бік Заходу загрожує закриттям виробництв. Тим більше, що в Білорусі вони більше переробні, ніж сировинні, як в Україні. А ЄС в основному налаштований імпортувати з країн колишнього Союзу сировину, ніж готову продукцію (її він успішно виробляє і сам).

Тому прихильникам версії “Лукашенко тепер увійде в Європу” – а таких особливо багато в Україні – навряд чи варто радіти. Білоруський президент ставить економіку в главу кута, і не дозволить її зруйнувати волюнтаристським рішенням. Якщо, звичайно, Європа не запропонує йому більше. Що вкрай сумнівно – дивлячись на ту ж Україну.

Згадаймо події в Україні 2013 року. Тоді Кремль поставив перед президентом Януковичем умову – або ви підписуєте Угоду про асоціацію з ЄС і тоді можете забути про дешевий газ і наших ринках. Чи ж не підписуєте, і тоді отримуєте знижку на газ, великий кредит та інші “ніштяки” з перспективою більш тісної інтеграції в євразійські структури. Янукович, як ми пам’ятаємо, вибрав тоді Росію – тому що Європа не давала зобов’язань, подібних тим, які брала на себе Москва.

І тут же отримав Майдану в Києві.

Знаючи Лукашенка, які куди більш жорстко контролює ситуацію в своїй країні, ніж Янукович її контролював в Україні, у Кремлі сподіваються, що білоруський лідер прийме умови Москви. Причому без ризику отримати Майдан в Мінську.

Що стосується можливого поглинання Росією Білорусі, то джерело в експертних колах близьких до Кремля спростував ці чутки.

“Чутки про поглинання – це просто гра на нервах, – говорить джерело. – Причому з обох сторін. Росія лякає Лукашенко, а Лукашенко лякає Захід – мовляв, дивіться, Москва скоро нас анексує, а тому давайте дружити. Ну і плюс до того ці чутки підхоплюють в Україні і на Заході, щоб показати агресивність Росії. Насправді ніяких планів по анексії немає і не було. У Кремлі є бажання до більш тісної інтеграції – аж до введення в Білорусі рубля. Але без приєднання Білорусі до Росії. Тут є двояке завдання. З одного боку – більш щільно прив’язати Мінськ до РФ. Рано чи пізно, але Лукашенко піде, а його спадкоємець може змінити курс на прозахідний. Тому потрібні гарантії незмінності курсу. Друге завдання – відпрацювати сам механізм запровадження рубля в якості платіжного засобу в усіх країнах ЄАЕС. Але при цьому немає впевненості, що Лукашенко взагалі піде назустріч цим побажанням не на словах, а на ділі. Він буде торгуватися і намагатися зміцнити відносини з Заходом і з Китаєм. У Мінську очікують найближчим часом укладення дуже великого пакету контрактів з Китаєм. І за рахунок цього вирівняти економічну ситуацію. Тобто поки незрозуміло – чи буде на практиці запущена більш тісна інтеграція”.

Share

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *