Газова війна: чому Росія “погодилася” на транзит газу через Україну і чи потрібно це нам

Газовая война: почему Россия "согласилась" на транзит газа через Украину и нужно ли это нам

Чим ближче до кінця року, тим частіше на порядку денному постає питання про продовження транзиту російського газу через територію України. Причому ця проблема хвилює не тільки Україну. І в Європі, і в Росії, виявляється, також зацікавлені в продовженні транзитних контрактів між Україною і Росією.

Термін існуючого договору закінчується в кінці року, після чого, як раніше заявляли в Росії, потоки газу будуть направлятися в Європу по “Північному потоку-2” та інших існуючих трубопроводів в обхід України. Однак в останні дні в країні-агресора дещо змінили риторику.

13 червня голова Міненерго РФ Олександр Новак зустрічався з заступником голови Європейської комісії з питань Енергетичного союзу Марошем Шефчовичем, який спеціально приїжджав у Москву. Та на брифінгу по закінченні зустрічі заявив, що Росія не проти продовжити договір про транзит газу. Крім того, вона не проти знову напряму постачати газ Україні, і навіть на 25% дешевше, ніж раніше. Вигідні Україні такі пропозиції, розбирався сайт “Сегодня”.

Що пропонують росіяни

Судячи з заяв Новака, РФ готова продовжити або переукласти з Україною обидва контракту: і на постачання газу для українських споживачів, і на транзит газу в Європу.

“Ми готові забезпечити поставки газу в Україну, відновити постачання, які були припинені у 2015 році… Зараз газ йде реверсом, це трохи дорожче, ніж можна було б по прямій. “Газпром” міг би забезпечити зниження цін для споживачів України до 25% від сьогоднішнього рівня. Ми ще раз це підтвердили”, – цитують Новака російські ЗМІ.

Також виявилося, що, незважаючи на різкі попередні заяви про те, що з 2020 року українська газотранспортна система буде не потрібна Росії, насправді РФ не проти продовжити транспортувати газ по українській території.

“Росія тут займає конструктивну позицію, готова продовжувати транзит газу через Україну і забезпечувати постачання європейським споживачам. Ми готові на умовах, що діють на подовження контракту”, – сказав Новак.

Мало того, “Газпром”, виявляється, готовий брати участь в консорціумі з управління українською газотранспортною системою, заявив Новак і поскаржився, що таких пропозицій з боку України не надходило.

У “Нафтогазі” заявили, що ніяких конкретних, офіційних пропозицій щодо продовження газового співробітництва від Росії не отримували. “Якщо отримаємо, ми їх уважно розглянемо”, – написав виконавчий директор НАК “Нафтогаз Україна” Юрій Вітренко в Facebook. Він припустив, що взамін на продовження газового співробітництва у Росії очікують відмову України від претензій на 2,8 млрд доларів, які “Нафтогаз” виграв у Стокгольмському арбітражному суді у “Газпрому”.

Крім того, Юрій Вітренко нагадав, що продовження старого контракту (а не укладення нового) передбачає збереження всіх несправедливостей, які у результаті привели до перемоги “Нафтогазу” в Стокгольмському арбітражі.

“Ми можемо розглянути пропозиції щодо нового транзитним контрактом за європейськими правилами, в якому в тариф додатково до повного покриття витрат з 2020 року буде закладена компенсація за невиконання “Газпромом” своїх контрактних зобов’язань у 2018-2019 роках”, – заявив Вітренко, підкресливши, що при такому умови “Нафтогаз” може відмовитися від своїх вимог у новому арбітражі, який нещодавно ініціював “Газпром”.

У свою чергу, у Росії заявляють, що Україна на сьогоднішній день поки не готова з точки зору змін в чинне законодавство для того, щоб забезпечити укладення контракту на умовах, які використовуються в Європі”. Тому “найпростіший варіант – це продовжити діючий контракт, який був запропонований українській стороні”, – заявив Новак.

Незважаючи на очевидну розбіжність позицій України і Росії, віце-президент Єврокомісії Марош Шефчович після зустрічі з Новаком висловив надію, що конструктивне рішення таки буде знайдено, і європейські споживачі і в 2020 році зможуть отримувати російський газ.

Директор спеціальних проектів науково-технічного центру “Психея” Геннадій Рябцев пояснив, у зв’язку з чим виникли пропозиції з боку Росії, за участю європейських зацікавлених осіб, про продовження газових контрактів.

“До початку 2020 року, скоріше за все, не будуть виконані всі необхідні роботи для того, щоб запустити “Північний потік-2″. А Європі потрібен російський газ. Там дві проблеми. По-перше, досі Данія не миє дати всі необхідні дозволи. А по-друге, не готовий сухопутна ділянка. Крім того, український маршрут вигідний країнам Південної Європи. Ті ж італійці не хочуть переплачувати за постачання газу обхідними шляхами, через усю Німеччину, Австрію і т. д. А через Туреччину транспортувати – немає необхідної потужності газопроводів між Туреччиною і Європою. І тут багато чого буде залежати від того, як швидко побудують газопровід через Болгарію”, – пояснює Геннадій Рябцев.

Чому Україна не готова до контракту на європейських умовах

Звинувачення Новака в адресу України, що вона “не готова працювати за європейськими правилами”, передбачає невирішеність питання з анбандлингом “Нафтогазу”, кажуть експерти.

“Робота за європейськими правилами передбачає створення незалежного кваліфікованого оператора газотранспортної системи, тобто анбандлинг. Причому це не проблема останніх місяців. Анбандлинг повинен був завершитися ще в 2012 році. Але про нього говорять. А у відсутності оператора ГТС з ким проводити переговори? З “Нафтогазом” не будуть говорити, тому що це означає, не дотримуватися ті самі європейські правила”, – говорить Геннадій Рябцев.

Такої ж думки дотримується економіст, експерт-аналітик Олексій Кущ.

“Транзитний контракт застряг в політичній системі вирішення проблеми, і в цьому його основна проблема. Європейці чекають анбандлинга “Нафтогазу”, поділу його на функції видобутку, транзиту та продажу газу. А у нас до цих пір йде позиційна війна між “Нафтогазом” і урядом. “Нафтогаз” відстоює модель, яка не передбачає передачу майна оператору ГТС, уряд наполягає на зворотному. “Нафтогаз” розраховує на залучення керуючого газотранспортною системою, яка буде залишатися на балансі “Нафтогазу”. А Кабмін наполягає на створенні повністю незалежного оператора, який отримав би всі активи на свій баланс. На перших порах цей оператор може бути теж державною компанією, а потім можна залучати закордонних партнерів. Європейці підтримують саме модель Кабміну. Вони вважають, що це напрям має розвиватися як окремий бізнес. І головне, жоден оператор не прийде керувати нашою газотранспортною системою, якщо йому не передадуть на баланс майно. Ніхто не буде вкладати серйозні гроші в те, що йому не належить”, – говорить Олексій Кущ.

Позицію “Нафтогазу” експерт пояснює наміром зберегти контроль над фінансовими потоками. Транзит приносить близько 3 млрд доларів на рік, і ці гроші частково йдуть на покриття збитків від виконання спецобязательств за забезпечення газом населення.

“Це основний балансуючий потік, який допомагає врівноважити фінансовий дохід “Нафтогазу”. Тому що доходів у нього, звичайно, багато, але багато і неплатежів. Без реального фінансового потоку в 3 млрд доларів компанії буде дуже важко балансувати свої платежі”, – пояснює Олексій Кущ.

Експерт також каже, що “Нафтогаз” не хоче передавати всю систему управління незалежному операторові. У компанії, на його думку, вважають, що Європа буде задоволена, якщо управління буде передана західна частина ГТС, яка веде до Словаччини, Угорщини, Австрії та Італії. “Вже зараз підшукується оператор чи Словаччині, або в Італії. І цілком можливо, що він буде через якісь приховані або полускрытые схеми афілійований з “Газпромом”, – попереджає він.

Газову проблему спробують вирішити восени

У другій половині вересня заплановано провести тристоронню зустріч-консультацію щодо врегулювання питань транзиту газу за участю України, Росії та представників ЄС. Проте експерти вважають, що до цього часу ситуацію навряд чи вдасться змінити на краще. Провести анбандлинг навряд чи встигнуть, а без цього розраховувати на договору з ЄС не доводиться. Пропозиція Росії про продовження контрактів приймати теж якось непристойно. Цього не зрозуміють ні багато українців, ні зарубіжні партнери.

Всі опитані нами експерти одностайні в думці, що рішення україно-російської газової проблеми лежить не в економічній, а в політичній площині.

“В першу чергу необхідно політичне рішення, – говорить Геннадій Рябцев. – Потрібно дати відповідь на питання: чи будемо ми продовжувати співпрацювати з РФ, у тому числі в газовій сфері? Якщо будемо співпрацювати, то виникає друге питання: як співпрацювати з ненадійним партнером – “Газпромом”, – з яким ми вже кілька років судимося в міжнародних інстанціях? На яких умовах? За якими правилами?”

Олексій Кущ констатує: Україна зараз має найневдаліші стартові переговорні позиції. Вона не виконала домашнє завдання” у вигляді анбандлинга, не розробила ефективну модель управління ГТС, а в такій ситуації вимагати підтримки від зарубіжних партнерів у захисті своїх інтересів якось навіть незручно.

“Восени ми мали б стартувати з дуже сильних позицій і лобіювати свої концептуальні вимоги, свою модель. А тепер ми фактично вийдемо на цей форум як хлопчики для биття, яким будуть розповідати, що потрібно робити, і нав’язувати абсолютно невигідні для нас моделі”, – говорить Олексій Кущ.

У той же час припинення транзиту газу несе з собою ще одну загрозу для України.

“Транзит газу дає Україні додатковий дохід, плюс це один з елементів безпеки Європи, а значить, і України від військового вторгнення. Тому що, якщо через українську ГТС йде газ в Європу, очікувати широкомасштабних військових дій, швидше за все, не доводиться. Росіяни, звичайно ж, ведуть переговори не тільки з транзиту, вони хочуть нав’язати Україні покупку безпосередньо газу в Росії. Але ціна такого дисконту – втрата Україною незалежності і самостійності. Тобто питання лежить не в економічній, а в політичній площині. І тут важлива роль європейських партнерів, які будуть виступати, з одного боку, контрактерами газу, а з іншого боку – якимись гарантами для нас”, – каже співзасновник аналітичного центру “Український інститут майбутнього”, директор програми “Економіка” Анатолій Амелін.

Що вигідно Україні

Найбільш прийнятним для України, так і для Росії варіантом був би такий, щоб Росія продавала газ європейцям не на кордоні України і Європи, а на кордоні Росії і України, каже президент інвестиційної групи “Універ” Тарас Козак. В такому разі не “Газпром” транспортував газ по території України, а європейці. Таким чином, не виникали суперечки між Україною і Росії, які зараз доводиться вирішувати в міжнародних судах.

З європейцями Україна готова створювати консорціум, з росіянами – ні. Тому-то “привабливий” натяк Новака на готовність Росії брати участь в консорціумі з управління українською газотранспортною системою”, швидше за все, залишиться без відповіді.

“Росія категорично проти такого варіанту, тому що в такому випадку вона втрачає можливість тиснути на Україну. А нам абсолютно неприйнятний варіант, щоб пускати Росію, країни-агресора, господарювати на нашій газо-транспортної системи. Більше того, я вважаю, що має бути чітко записано, що жодним чином Росія не повинна контролювати наші стратегічні об’єкти, якими є газогони. Тому що Росія може захотіти викупити у європейців акції цього консорціуму ГТС, а цього не можна допустити”, – вважає Тарас Козак.

Олексій Кущ пропонує в якості найкращого для України варіанту створення Східноєвропейського газового хаба. За прикладом того, що створили поляки.

“Україна має всі інгредієнти для створення ефективного газового хаба. У нас є і ГТС, і підземні сховища, які можуть зберігати понад 30 млрд куб. м. газу і т. д. Для цього потрібно лише створити пільгові законодавчі умови, розробити нормативну базу, і найголовніше – перенести зону обліку споживання газу із західного кордону на східний. Це відразу інтегрує нас в європейську газову систему. І оператор цього хаба вже сам розмовляв би щодо ціни з європейськими трейдерами, дистанціювавшись від Росії. Це були б переговори зовсім іншого рівня, де повністю відсутня політична складова. Але, на жаль, наші політичні еліти поки не можуть дистанціюватися від газової теми”, – говорить Олексій Кущ.

Втім, експерти відзначають, що підготувати умови для створення подібних моделей до закінчення дії газових контрактів з Росією Україна вже навряд чи встигне.

Share

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *